Академічна доброчесність

Академічна доброчесність

Поняття «академічна доброчесність» не нове, а  глибоко вкорінене в українську педагогіку. Ще відомий український педагог В. Сухомлинський вчив про важливість виховання чесності, правдивості. Філософ Г. Сковорода використовував термін «добронравіє».

В теперішній час реформа сучасної освіти актуалізує це поняття.

Згідно зі статтею 42 ЗУ «Про освіту» академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватись учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

Це стосується усіх рівнів освіти в Україні від початкової школи до університетів.

Академічна доброчесність запроваджена і в нашому навчальному закладі.

Що вона передбачає насамперед?

Академічна доброчесність передбачає 6 основних фундаментальних принципів навчального процесу:

чесність, довіра, взаємна повага, відповідальність, сміливість, справедливість.

Звучить дуже гарно та ідеально, до чого має прагнути кожен свідомий громадянин. Наш заклад також на шляху реформ і втілює в життя ці уже не нові, але відомі принципи.

Що може порушувати академічну доброчесність або які причини академічної недоброчесності?

Можна умовно виділити 2 групи: 1- а група, яка не залежить від вчителів, учнів та їх батьків і 2-а група, яка залежить від вчителів, учнів або їх батьків.

До 1-ї групи можна віднести:

– досить відірване від реального життя зміст навчання;

-перевантаження навчальних програм.

До 2-ї групи відносять:

–плагіат;

-фабрикація та фальсифікація;

-списування;

-використання ГДЗ;

-обман в усіх можливих формах;

-хабарництво;

-необ’єктивне оцінювання;

-допомога учням під час тестів;

-використання інших допоміжних матеріалів;

-проходження тестування іншими учнями.

Учні намагаються шукати «легких шляхів» отримання балів, не усвідомлюючи необхідності самих знань в майбутньому, часто бояться помилитись, через що не вистачає мотивації до навчання. Сумніваються в цінності власної думки чи ідеї. Це може бути не свідоме, а часто мимовільне порушення тому, що учні не розуміють і не мають необхідних знань для роботи, наприклад списують текст. Тут потрібно пояснити, що краще самому написати менше, але якісно; використовуючи цитування інших авторів, чи перефразування,  обов’язково вказувати на посилання.

 В сучасному світі багато інформації і учні можуть думати навіщо їм щось придумувати, адже все вже до них відомо. Але кожна людина є творцем, яка може втілювати в життя свої ідеї. Здатність творити – це праця, яка може призвести  в подальшому до великого життєвого  успіху. Навчатись самостійно – це інвестувати в своє майбутнє.

В свою чергу батьки вимагають лише хороших балів від своїх дітей, не акцентуючи увагу на важливості знань та компетентності, що призводить до академічної недоброчесності (за любу ціну). Батьки повинні пояснювати дитині, що вона насамперед навчається для себе. Метою навчання не є отримання балів,  а результат. Особливо підлітків треба вчити вчитися, прикладати зусилля, адже це навички на все подальше життя.

Отож, якщо кому не байдуже майбутнє – то повинен розуміти, що потрібно гідно та відповідально навчатися.

Соціальний педагог

Ніна Калюжна